Як Порошенко псував 400-річчя Могилянки

Президент України Петро Порошенко, який вирішив особисто привітати з чотирьохсотріччям Києво-Могилянську Академію, вочевидь, вважав це цілком взаємовигідною співпрацею. З одного боку, він постає якщо не меценатом Академії, то принаймні лідером, який щиро переймається збереженням і розвитком наукових традицій. А з іншого – університет отримує неабияку авторитетність свого ювілею, бо ж його вшанував присутністю сам Президент.

Але як образ «щасливої сім’ї» часто приховує за собою проблеми, так само і показові візити, надто візити політиків, нерідко мають подвійне дно. Більшість студентів надто добре пам’ятали тяганину, яка виникла внаслідок попереднього візиту Президента на конвокацію (випуск) 2015 року. Необхідність приходити за кілька годин до початку, черги, металошукачі, обшуки… повторення цього мало кому хотілося. Можливо, саме тому абсолютну більшість на офіційному святкуванні становили «фреші» (першокурсники).

Порошенко пішов, почалася реклама

Багато кому свято зіпсувала обов’язкова реєстрація, запроваджена для начебто зручнішого адміністрування. Звичайні студенти отримали на реєстрацію менше доби, до того ж урвалася вона (через «брак місць») цілком раптово. Як наслідок – величезні, помпезні – і напівпорожні – трибуни. Плац університету, який теоретично мав бути заповнений, був напівпорожній.

Врешті-решт, частина людей мерзнула за огорожею, не встигнувши на реєстрацію, частина – на плацу, встигнувши на реєстрацію. Оптимальний спосіб боротьби із тяжінням до помпезних святкувань із високопосадовцями знайшли деякі ініціативні студенти, організувавши у студентському просторі альтернативний концерт «для тих, хто не вліз». За словами самого організатора, Павла Бондаренка, метою було зробити безкоштовне свято для тих, хто у своїй alma mater опинився осторонь урочистостей.

А таких було багато і вони, зрештою, провели час значно веселіше – у колі друзів, а не президентської охорони. До речі, ключовою темою їхнього міні-лекторію стала проблема культу особистості. Бо ж після свого виступу Порошенко надовго не затримався. А разом з ним у невідомому напрямку зникли і охоронці, і рамки металошукачів. На вході списки зареєстрованих чомусь теж ніхто не звіряв. Знову можна було пронести колючо-ріжучі предмети. Кільки студентів перемовлялися про те, чи відібрали б у них на вході яйце.

Самі учасники офіційної частини теж скаржилися на організацію. Наприклад актор студентського театру «СТН» Назар Залуцький розповідає:

«Забагато пафосу, організація на низькому рівні (нас випустили за дві хвилини до виступу і ми ледве встигли). Поки були на першому плацу, то відчувалась аура несправедливості, особливо тому, що реєстрацію зупинили через перенасичення, а добра половина площі зрештою виявилася вільною від людей».

Апофеозом поспіху, у якому відбувалося офіційне святкування, стало прохання ведучого до почесного ректора НаУКМА В’ячеслава Брюховецького «Говорити стисло, оскільки через п’ять хвилин у трансляції має початись реклама».

Після цього сорокап’ятихвилинний багато обіцяний концерт “Dakh Daughters” i «Дахабраха» разом із хором «Почайна» - і практично кінець. Плац збезлюднів, на «Пікардійську терцію» і подальші гурти зостався якийсь мізер.

Студенти все одно одержали своє свято, однак це стало їхньою власною заслугою. Дехто схильний навіть розділяти День Академії (своє свято) і візит Порошенка (суто формальність). Те, що мало бути урочистим ювілеєм, стало зустріччю з електоратом. Те, що взагалі не мало відбуватися, випадково стало повноцінним святом, на якому всі зосталися задоволені. Прикро тільки те, що жодні слова про прогресивність досі не можуть об’єднати ці два поняття в одне.

http://vysnovky.com/

Теги: Порошенко